Не дивуйтеся, якщо з вами привітається незнайомий дідусь біля дерев’яного будиночка — тут це норма. Татарка взагалі не схожа на решту Києва. Поки місто тягнеться вгору скляними баштами, цей район тягнеться вгору буквально — кутами, схилами, стрімкими сходами між парканами. Крутий підйом від Глибочиці — і ти вже ніби в іншому місті. Тихіше. Дивніше. Своє.
Опис
Татарка вмостилася на пагорбах між Лук’янівкою, Подолом і Глибочицею. Назва пішла від нижегородських татар-милярів, що осіли тут у середині XIX століття. Вони давно пішли, але характер залишили: закритий для чужинців, щільний для своїх.
Головна особливість — рельєф. Жити тут означає постійно тренувати литки. Вузькі провулки ведуть то вниз, то вгору. Елітні особняки стоять через паркан від радянських «чешок», а дореволюційні дерев’яні будиночки досі тримаються на схилах. Зимою все це перетворюється на суцільний каток: якщо випав сніг, машини на Печенізькій або Татарській просто стоять. Ніхто нікуди не їде. Всі чекають.
Два головних орієнтири — гори Щекавиця і Юрковиця. З першої — канонічний вид на Поділ, Оболонь і лівий берег. Юрковиця, відома як Лиса гора, — місце для тих, хто любить містику і заходи сонця без зайвого туристичного шуму. А ще тут є Щекавицьке кладовище — старе, частково мусульманське, частково православне, трохи занедбане. Атмосфери додає. Особливо ввечері.
Під час повітряних тривог район живе як і весь Київ: люди спускаються вниз — у підвали, переходи, укриття. Втім, на Татарці до «вниз» давно звикли. Це просто ще один спуск.
Карта
Татарка на карті — трикутник між вулицями Глибочицькою, Нижньоюрківською та Баговутівською.
Знакові точки:
- Мечеть Ар-Рахма — перша мечеть Києва, мінарет прямо на схилі гори
- Гора Щекавиця — культове місце для посиденьок з видом на Поділ
- Щекавицьке кладовище — старе, напівзабуте, з могилами різних епох і конфесій
- Свято-Макаріївська церква на Старій Поляні — унікальна дерев’яна споруда кінця XIX століття
- ТЦ «Променада» — головний торговий орієнтир мікрорайону
Головні артерії: вул. Татарська, Нагірна, Овруцька, Половецька, Печенізька.
Секретні маршрути: Смородинський спуск — дикий, крутий, без перил, влітку зарослий. І «Стежка Хо Ші Міна» — неофіційна назва напівдиких протоптаних стежок з вбитими в землю дерев’яними перекладинами або просто корінням дерев замість сходів, що ведуть вниз до Глибочиці або Кирилівської. Вдень — пригода. Вночі — справжній квест без ліхтарів.
Порада: якщо ви йдете на Щекавицю вперше — не довіряйте сліпо Google Maps. Він цілком може завести вас у глухий кут через приватний сектор або впертися в чийсь паркан. Краще запитайте дорогу у місцевих: вкажуть потрібну хвіртку або стежку, про яку на картах нема жодного пікселя.
Актуальну карту укриттів по Шевченківському району можна переглянути тут.
Поштовий індекс
| Індекс | Вулиці |
|---|---|
| 04107 | вул. Татарська, Печенізька, Половецька, Підгірна, Нагірна, Овруцька, Тропініна, Баговутівська (частково), Отто Шмідта |
| 04052 | вул. Глибочицька (верхня частина), Студентська |
Транспорт
Метро прямо «на горі» немає. Вся транспортна логіка крутиться навколо «Лукьяша» — ст. м. «Лук’янівська» (зелена гілка). Від неї або вгору пішки, або на колесах. Трохи далі по Кирилівській є зупинка кільцевої електрички «Вишгородська» — рятує, якщо треба на вокзал або Троєщину оминаючи пробки.
Про пробки: Глибочицька вранці — це окреме пекло. Спуск з Овруцької на Глибочицьку і далі в бік Подолу в години пік перетворюється на нескінченне стояння. Хто живе на Татарці й їздить на роботу машиною — давно змирився або пересів на маршрутку.
| Вид | № | Маршрут |
|---|---|---|
| Тролейбус | 6, 18, 33 | По межі району (вул. Вишгородська / Кирилівська) — Майдан Незалежності — Куренівка |
| Автобус | 31 | Ст. м. «Лук’янівська» — вул. Татарська — Нагірна — Овруцька — залізничний вокзал (не тролейбус — саме автобус, місцеві знають різницю) |
| Маршрутка | 179 | Ст. м. «Лук’янівська» — вул. Татарська — кінець Нагірної |
| Маршрутка | 432 | Вул. Нагірна (Татарка) — ст. м. «Контрактова площа» |
| Маршрутка | 499, 598 | Вул. Овруцька — Баговутівська — Оболонь / Центр |
| Трамвай | 14, 18 | Під горою, по вул. Глибочицькій: Контрактова площа — залізничний вокзал |
До речі, маршрутка №432 — це окремий кінематограф. Коли вона закладає вираж над Подолом, відкривається такий вид, що забуваєш, що їдеш на роботу. Один з кращих безкоштовних оглядових майданчиків міста, якщо пощастить зайняти місце біля вікна.
У зв’язку з поточною воєнною ситуацією або ремонтними роботами графіки і наявність деяких маршрутів можуть тимчасово змінюватися. Актуальну інформацію варто уточнювати на eway.in.ua або Moovit.
Медицина
З державних закладів поруч — Дитяча клінічна лікарня №8 на вул. Дегтярівській. Київська обласна клінічна лікарня на Баговутівській — це справжнє медичне містечко з кількома корпусами, але сприймати її як «свою районну» не варто: це загальноміський об’єкт, черги відповідні. Для повсякденних потреб місцеві частіше звертаються до амбулаторій і поліклініки на Пімоненка — ближче і менш бюрократично.
З приватних клінік прямо в районі є «Добробут» на вул. Татарській — зручно, бо поруч. «Медіком» — трохи далі, але теж досяжний.
Аптеки: основна концентрація на перехресті Овруцької та Нагірної, а також біля «Променади».
Освіта
Школи: спеціалізована школа №139 з поглибленим вивченням математики, школа №1 на вул. Татарській.
Виші: Інститут міжнародних відносин (КІМО) КНУ ім. Т. Шевченка — на вул. Іллєнка, фактично межа району; Академія адвокатури України.
Коледжі: Перший Київський медичний коледж.
Розваги
На Татарку не їдуть за клубами. За клубами їдуть на Подол або в центр. Сюди йдуть за атмосферою, схилами і тим відчуттям, що місто десь внизу, а ти трохи над ним.
Торгівля: Promenada Center на Овруцькій — головний «хаб» для покупок, всередині великий «Сільпо». За продуктами простіше — «АТБ» на Нагірній. Якщо вже спустився до «Лукьяша», там є «Сільпо» у ТЦ «Квадрат» або «Fozzy» — вони давно витіснили «Еко-Маркет», який ще кілька років тому здавався непоганим варіантом.
Тягнути важкі пакети від «Променади» вгору по Нагірній — це окреме кардіо-тренування, яке ніхто не замовляв. Але ж сходи до метро безкоштовні.
Кава й атмосфера: Навколо «Променади» є кілька кав’ярень — невеличкі, без претензій, але зі своєю публікою. Це не хіпстерський Поділ і не туристичний Андріївський узвіз, тут своя аудиторія: студенти, місцеві, люди з собаками.
Духовні місця: Мечеть Ар-Рахма — архітектурно вирізняється навіть на тлі строкатого Києва. Мінарет на схилі гори — один з найнесподіваніших видів у місті. Свято-Макаріївська церква — дерев’яна, тиха, наче з іншого часу.
Прогулянки: Смородинський парк — для любителів дикої природи без виїзду з міста. Поруч — меморіал «Чорнобильцям». Гора Щекавиця — посидіти ввечері з видом на Поділ, Оболонь і мости. Навіть якщо потім буде тривога.
Культура: Київська Мала опера — поруч, біля «Лукьяша».
Дізнатися про інші мікрорайони Шевченківського району Києва можна за посиланням: thekyivreview.com
Гора вибачає не всіх
Татарка — район зі своїм фейс-контролем. Не офіційним, але відчутним. Тут не затримуються ті, хто хоче зручності, рівних тротуарів і підземного паркінгу під будинком. Тротуари тут місцями відсутні взагалі — йдеш по краю дороги, поступаєшся машині, і далі. Взимку це множиться на лід і стає справжнім квестом. Але ті, хто залишається, лишаються надовго. Бо з вікна маршрутки №432 над Подолом, бо дідусь із сусіднього будинку вітається першим, бо вид зі Щекавиці о шостій ранку — це не те, що можна замінити зручним ліфтом і евакуатором у дворі.