Ранок на Володимирській гірці пахне мокрою травою і кавою з кіоску біля фунікулера — тією, яку наливають у паперовий стакан і яка завжди трохи гірчить. Десь унизу, на Поштовій площі, вже гуде трамвай. Над схилом — металева конструкція, яку одні досі називають мостом Кличка, інші — просто стеклянний, і практично ніхто — офіційною назвою «Пішохідно-велосипедний міст через Володимирський узвіз».
Душа місця
Між двома парками
Ідея з’єднати Володимирську гірку і Хрещатий парк існувала ще за радянських часів. Тоді не вийшло. Схили, геологія, бюджети — завжди знаходилась причина відкласти. Реалізувати проєкт вирішили лише у 2017-му, і вже в травні 2019 року, до Дня Києва, міст відкрили.
Довжина — 212 метрів. Форма — ламана, бо рельєф київських схилів прямих ліній не терпить. Дві проміжні опори з бетону, облицьовані дзеркальними панелями, щоб «розчинятись» у пейзажі. Сталеві прольоти. І — найголовніше — скляні вставки у підлозі, через які можна дивитись прямо вниз, на проїзну частину Володимирського узвізу.
До відкриття моста маршрут між двома парками виглядав так: спустись, перейди дорогу, піднімись знову. Нічого смертельного, просто незручно — особливо з дитячим візком або велосипедом. Тепер цей перехід об’єднав прогулянковий маршрут від Львівської площі аж до Києво-Печерської Лаври.
Скандал з авторством
Офіційно проєкт розробила українська компанія «Проектні системи ЛТД» під керівництвом Андрія Миргородського. Але одразу після відкриття швейцарська архітектурна студія Leuppi & Schafroth Architekten заявила: концепція і конструктивні рішення майже повністю збігаються з їхнім проєктом, що отримав призове місце на міжнародному конкурсі ще 2013 року. Київська адміністрація звинувачення у плагіаті відкинула. Справа так і не дістала судового продовження, але осад залишився.
Паралельно городяни іронізували над мостом Кличка — тріщини на склі з’явились мало не одразу після відкриття. Перші кілька місяців він існував переважно як привід для жартів у фейсбуці. Ціна питання теж не додавала симпатій: понад 275 мільйонів гривень лише за конструкцію моста, а з урахуванням благоустрою схилів, фонтану і всього комплексу — близько 400 мільйонів.
Матеріали, яких не видно
Дев’яносто відсотків матеріалів — вітчизняні. Основні конструкції зроблені зі сталі «Азовсталі» — маріупольського комбінату, про який у 2022-му дізнається весь світ. Близько 460 тонн високоміцної сталі. Скло — багатошаровий триплекс: кілька склеєних шарів, де верхній — спеціально заменяємий, бо саме він першим реагує на вандалів і перепади температур. Бетонні опори.
Цього не написано на жодному стенді поруч із мостом.
10 жовтня 2022 року
Того ранку Київ прокинувся від серії вибухів. Масована ракетна атака — перша така після тривалої паузи. Ракети падали в різних частинах міста. Одна — майже під мостом. Точніше, в кількох метрах від опори на Володимирському узвізі.
Кадри з камер розлетілися по всьому світу. Міст буквально підкинуло вибуховою хвилею. Але він витримав. Постраждали скляні панелі огородження і підлогові вставки — їх потім замінили. Сама конструкція — ні тріщини.
Після того дня розмова про плагіат швейцарців і тріщини на склі якось сама собою вщухла. Не тому, що хтось так вирішив. А тому, що міст витримав — і місто це запам’ятало.
Важливий совет
Чого немає у путівниках
Найкраще сюди приходити ввечері — коли сонце вже за горизонтом, але небо ще не зовсім темне. Дніпро в цей час стає майже нерухомим, Поділ унизу починає світитися, і лівий берег видно аж до обрію. Хтось грає на гітарі біля перил. Сирена — і він не зупиняється. Закінчує акорд, тоді йде.
Коли оголошують тривогу на мосту — найближче реальне укриття не «Поштова» і не «Контрактова»: туди поки добіжиш схилом, пройде чимало хвилин. Найшвидший варіант — підземний перехід під Європейською площею або «Майдан Незалежності». Місцеві вже прорахували це давно.
Ще одна деталь: скляні вставки у підлозі після дощу стають слизькими. Підошви кросівок буквально прилипають і відлипають із звуком. Не критично, але краще не бігти по них із кавою в руці — особливо якщо в цей момент дивишся вниз і усвідомлюєш висоту.
У 2023 році в районі Арки свободи українського народу — колишньої Арки Дружби народів, яку перейменували і частково демонтували — активно обговорювався і готувався проєкт нової канатної дороги. Це місце і без того стало помітним туристичним вузлом. Хочеш побути тут без натовпу — приходь до дев’ятої ранку.
Місто, яке виходить на прогулянку
Вранці — черга до улюбленої кав’ярні на Андріївському. Вдень — тривога і чекання відбою. Ввечері — прогулянка по стеклянному з видом на Дніпро. Київ давно навчився тримати все це в одній голові одночасно. Міст Кличка — хай і з такою назвою — нікуди не дівся. Він досі трохи скрипить на вітрі, скло після зими знову потребує уваги, і тріщини на верхньому шарі триплексу — питання часу. Але конструкція з азовсталівської сталі, яку рік обговорювали через ціну і плагіат, у жовтні 2022-го отримала свою відповідь. Вона витримала.