Якщо є одна гілка київського метро, яку знає кожен — від школяра до пенсіонера — то це вона. Червона. Офіційно — Святошинсько-Броварська, але в народі просто «червона» або «перша». Найстаріша, найзавантаженіша, найбільш «жива» з усіх трьох. Вона пронизує місто з заходу на схід, від лісових передмість аж до Лісової — і по дорозі збирає всіх: студентів із КПІ, туристів на Хрещатику, дачників із пляжними сумками на Гідропарку. У 2026-му червона залишається головною артерією Києва — і ось повний розклад по ній.
Схема та станції
Вісімнадцять станцій. Захід — схід. Через самий центр. Ось вони всі:
| № | Назва | Особливості |
|---|---|---|
| 1 | Академгородок | Західна кінцева. Величезний хаб маршруток на Ірпінь і Бучу |
| 2 | Житомирська | Названа на честь напрямку. Типова «сороконіжка» — колонна станція |
| 3 | Святошин | Пересадка на електричку. Після ремонту виглядає по-сучасному |
| 4 | Нивки | Поруч парк і виставковий центр |
| 5 | Берестейська | Глибока станція, над нею — гамірний проспект |
| 6 | Шулявська | Поруч із легендарним «Танком» і нархозом. Величезні ескалатори |
| 7 | Політехнічний інститут | Студентський рай. Завжди забита молоддю з КПІ |
| 8 | Вокзальна | Головні ворота міста. Найзавантаженіша станція. Обережно: тут завжди натовпи і кишенькові злодії |
| 9 | Університет | Одна з найкрасивіших. У червоних гранітних нішах стоять бюсти вчених і поетів |
| 10 | Театральна | Пересадка на Золоті Ворота (зелена гілка). На торці платформи — 3D-малюнок театральної сцени |
| 11 | Хрещатик | Пересадка на Майдан (синя гілка). Центр центрів. Пахне історією і дорогими парфумами |
| 12 | Арсенальна | Світовий рекордсмен. Найглибша станція у світі — 105,5 метра. Спуск займає хвилин п’ять |
| 13 | Дніпро | Перша наземна станція. Вид на ріку просто нереальний — поїзди виїжджають із тунелю прямо на міст |
| 14 | Гідропарк | Острів розваг. Влітку тут виходять усі «пляжники» і хлопці з вуличних качалок |
| 15 | Лівобережна | Район МВЦ і висоток. Станція наземна, продувається всіма вітрами |
| 16 | Дарниця | Поруч «Дитячий світ» і величезний ринок. Теж наземна |
| 17 | Чернігівська | Раніше називалась Комсомольською. Кінцева для тих, хто їде на ринок «Юність» або в Троєщину |
| 18 | Лісова | Східна кінцева. Тут «Даринок» і кінцеві маршруток на Бровари |
Пересадкові вузли
Червона гілка має два стикування з іншими лініями, і обидва — у самому серці міста.
- Театральна — Золоті Ворота: перехід довгий, зі сходами та ескалатором. У 2026-му тут, як і раніше, співають вуличні музиканти — атмосфера окрема.
- Хрещатик — Майдан Незалежності: є два шляхи. Короткий — ескалаторний у центрі залу, довший — пішки через перехід у торці. У годину пік краще йти довгим: менше шансів застрягти в живій «пробці» з людей.
Рухомий склад
На червоній гілці справжній зоопарк вагонів — і це не перебільшення.
- «Номерні» (81-717/714): класика зі смужками. Гучні, пилуваті, але рідні. У 2026-му їх дедалі активніше модернізують — нові сидіння, діодне освітлення.
- Єж/Єма: ті самі старі вагони з лінкрустовими стінками (схожі на жовті шпалери) і м’якими диванами. Їх стає менше, але саме вони створюють той вайб «старого Києва».
- Крюківські поїзди: сучасні українські склади. У них тихіше, є міжвагонні переходи та нормальна вентиляція.
Графік та інтервали
Метро працює приблизно з 05:45 до 23:00 — час відкриття дверей на різних станціях може трохи відрізнятися, але орієнтуватися варто на цей проміжок.
- Година пік (07:30–10:00, 17:00–19:30): поїзди летять кожні 2–3 хвилини.
- Звичайний час: чекати доведеться 5–7 хвилин.
- Пізній вечір (після 22:00): інтервал може розтягнутися до 10–12 хвилин.
Важливий момент: під час повітряних тривог наземна ділянка — від «Дніпра» до «Лісової» — зупиняється. Поїзди курсують лише на підземній ділянці від «Академгородка» до «Арсенальної». Підземні станції при цьому працюють як укриття цілодобово.
Оплата та тарифи
Про жетони можна забути — це вже артефакти для музеїв. Вартість проїзду у 2026 році зафіксована на рівні 8 гривень. Варіанти оплати:
- Транспортна картка (синя): купуєш пластик, поповнюєш через термінал або застосунок «Київ Цифровий». Якщо брати одразу 50 поїздок, ціна за одну падає до 6,50 грн.
- Банківська картка / смартфон: просто прикладаєш картку або телефон з NFC до жовтого валідатора на турнікеті. Списує рівно 8 грн.
- QR-квиток: генеруєш разовий код у застосунку «Київ Цифровий» або купуєш паперовий у автоматі на станції. Діє 24 години.
- Картка киянина: для тих, хто має пільги — пенсіонери, студенти тощо.
Особливості гілки
Червона — найстаріша, і це відчувається. Деякі станції виглядають бездоганно після ремонту, інші — ніби законсервовані в 1980-х. Кілька речей, про які варто знати:
- На Вокзальній завжди шалені натовпи — особливо вранці та ввечері в п’ятницю. Будьте уважні до особистих речей.
- Арсенальна — це окремий квест. П’ять хвилин на ескалаторі вниз — і ти відчуваєш себе десь у надрах землі. Туристи фотографуються, місцеві звикли.
- Наземна ділянка між Дніпром і Лісовою взимку — це окреме випробування. Вітер на відкритих платформах пронизує наскрізь, тож шарф узимку там не розкіш.
- Гідропарк влітку перетворюється на справжній курорт у мініатюрі: черги на вхід, сміх, запах сонцезахисного крему й шашлику десь поруч.
Про інші гілки можна дізнатися на сторінці: thekyivreview.com, де детально описаний Київський метрополітен.
Червона — це Київ
Червона гілка — це не просто транспорт, це зріз самого міста. Тут зустрічаються різні райони, різні люди й різні епохи — від радянського мармуру «Університету» до сучасних крюківських складів. Якщо хочеш відчути Київ по-справжньому, просто сідай на «червону» і їдь від кінцевої до кінцевої — усе місто, як на долоні.