© 2019-2020 The Kyiv Review
Євген Магда
Директор Інституту світової політики
В умовах пандемії вкрай важливо зберігати критичне мислення та не давати змогу необґрунтованим страхам опанувати собою. Якщо ми усвідомлюємо проблему, то майже завжди знаходимо шляхи її – вирішення попри будь-який страх.

Аби розібратися з тим, що таке критичне мислення і як його розвивати, ми поспілкувалися з відомим політологом Євгеном Магдою, який допоміг нам розставити всі крапки над "і" у цьому питанні.
Питання-відповіді
— Чи є критичне мислення чимось вродженим, чи це те, що можна розвивати?
— Я схиляюся до того, що будь-які навички можна розвивати. До того ж коли ми говоримо про розвиток мислення, то маємо розуміти, що цей процес не потребує якихось потужних організаційних та фінансових ресурсів, тим паче фізичних навантажень. Це та навичка, яку здатен опанувати кожен із нас. Думаю, для цього не існує перепон, які не в змозі здолати пересічна людина, що розуміє необхідність розрізняти правдиву інформацію від тієї, яка такою не є. Людина, яка вміє читати, не має жодних бар'єрів для того, щоби розвивати в собі здатність до критичного мислення.

Я порівняв би критичне мислення з рятівним жилетом у бурхливому морі. З огляду на останні події, купуючи квиток на літак чи судно, ми не завжди можемо вберегти себе від прикрощів і на 100% бути впевненими, що буде саме так, а не інакше.
Людина, яка вміє читати, не має жодних бар'єрів для того, щоби розвивати в собі здатність до критичного мислення.
— Чи варто очікувати, що держава в нинішніх (критичних) умовах буде піклуватися про наявність критичного мислення в пересічного українця? Під час пандемії це вкрай важливо?
— Я хотів би, щоби критичне мислення поширювалося якомога швидше, утім, розвиток ситуації в Україні, зокрема навколо коронавірусу, засвідчує, що високий рівень життя та депутатський мандат не корелюються з критичним мисленням. Це ілюструє інфікування деяких депутатів та їхня безвідповідальна поведінка, яка загрожує небезпекою для інших людей.

Як на мене, для нас це своєрідний вирок, позаяк ми бачимо, що люди, яких теоретично ми мали би називати словом «істеблішмент», просто не виконують свою функцію. Крім цього, вони намагаються підважити достатньо багато аспектів критичного мислення, що, зрештою, виливається в нехтування потреб, які постають перед суспільством, окрім коронавірусу.
Люди, яких теоретично ми мали би називати словом «істеблішмент», просто не виконують свою функцію.
— Як не потрапити в пастку інформаційних маніпуляцій?
— По-перше, треба достатньо чітко розуміти, що жертвами фейків стає кожен із нас. Пандемія коронавірусу створила ситуацію, за якої фейки поширюються значно швидше. Так, наприклад, якщо за звичних умов неправдива інформація розповсюджується в 6 разів швидше за реальні новини, то в нинішніх умовах швидкість фейків щонайменше вдвічі вища. Звісно, це лише моя приблизна оцінка, не обгрунтована математичними розрахунками, але я переконаний, що коли паніка охоплює вдосталь людей, зацікавлені в маніпуляціях отримують для себе додаткові можливості.

Протистояти подібним спекуляціям можна лише тоді, коли ви не шкодуєте часу на отримання різноманітної інформації. Крім цього, важливим є процес верифікації джерел. Наприклад, коли людина довідується про щось із новинної стрічки у Facebook, вона має звертати увагу на те, який саме сайт подає цю інформацію, чи підтверджується вона, скажімо, телевізійними каналами. Якщо декілька джерел транслюють ці дані, ми автоматично будемо довіряти їм більше, ніж, до прикладу, анонімному Telegram-каналу чи сайту no name, інформація якого носить характер маніпуляції та фактичного спотворення інформаційного простору.

Якщо стандарти журналістики в ідеалі передбачають, що новинна інформація (тим більше ексклюзивна та резонансна) має знайти підтвердження принаймні з трьох джерел, то хто забороняє споживачу інформації верифікувати різноманітні скандальні заяви за допомогою різних ресурсів? Усе це звичайні закони інформаційної гігієни.

Однак не можна просто взяти й заборонити комусь читати резонансні та скандальні новини, адже заборони насправді не дієві. Вони лише створюють ефект забороненого плоду, а, як ми знаємо, люди більш активно намагаються схопити те, що заборонено.
Коли паніка охоплює вдосталь людей, зацікавлені в маніпуляціях отримують для себе додаткові можливості.
— Як оцінювати інформацію, які джерела при цьому використовувати?
— Наразі в Україні є вдосталь опитувань щодо якісних вітчизняних медіа, серед яких фігурує від 5 до 7 ресурсів, що подають максимально достовірну інформацію. З-поміж них кожен громадянин може виокремити для себе 2-3 джерела.

В одному зі своїх публічних виступів я вже якось говорив, що використовувати російські соціальні мережі ‒ це все одно що не мити руки під час епідемії коронавірусу. Як на мене, такі російські соцмережі, як «Вконтакте» і «Одноклассники» є прямим каналом донесення дезінформації до вашого мозку. Якщо ви робите вибір на їхню користь, то не варто нарікати на те, що ви отримаєте спотворену чи неякісну інформацію.

Ми живемо в інформаційному світі, і не можна стверджувати, що в Україні немає попиту на якісну інформацію. Будь-яка інформація є передусім спроможністю опинятися в потрібному місці в потрібний час. Ми можемо говорити про те, що потреба в якісній і достовірній інформації стосується всіх людей, і в майбутньому інтерес щодо неї буде достатньо високим.
Використовувати російські соціальні мережі ‒ це те саме, що не мити руки під час епідемії коронавірусу.
— Які тренди та помилки спіткають українську політику під час пандемії коронавірусу?
— Пандемія коронавірусу стала викликом не лише для України. Можна стверджувати, що в глобальному масштабі вона зробить сильних сильнішими, а слабких змусить потерпати через власні проблеми. Своєю чергою, головна проблема української влади полягає в тому, що обмежувальні заходи не супроводжуються зрозумілими кроками, спрямованими на подолання негативних економічних наслідків карантину. Так, наприклад, падіння українського ВВП розпочалося ще в січні, і ця тенденція буде лише посилюватися.

Помітною в уряді є роль міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, який ще із середини лютого став «старшим із коронавірусу», запропонував збільшення бюджетного дефіциту та всіляко демонструє власний потужний вплив на ситуацію в країні. Утім, Аваков залишається в тіні й не заважає Володимиру Зеленському регулярно виходити в ефір із відеоплацебо. Узявши на озброєння регулярні відеозвернення, президент перетворився на заручника хороших новин, який не знає, як довго триватиме карантин.

Системною помилкою Зеленського є відмова від суспільного діалогу, а втім, у його руках зосереджено чималу владу. Призначення Генеральним прокурором Ірини Венедіктової, на яку помітно впливає Андрій Портнов, переслідування з боку ДБР Тетяни Чорновол – не сприяють порозумінню та консолідації. Ще одна помилка – це передача представникам великого бізнесу можливості організовувати боротьбу з коронавірусом у регіонах, що засвідчило кадрову та управлінську слабкість команди Зеленського.
У глобальному масштабі пандемія коронавірусу зробить сильних сильнішими, а слабких змусить потерпати через власні проблеми.
Над матеріалом працювали
Ярослав Карпенко
Автор ідеї
Яна Сичова
Редактор