Анна Капустіна
Продюсерка
Анна Капустіна
Продюсерка
Про інтерв'ю
До вашої уваги розмова з Анною Капустіною - продюсеркою фільму "Земля блакитна, ніби апельсин", який виграв на американському фестивалі незалежного кіно "Sundance" та українському фестивалі документального кіно "Docudays". До того ж, стрічці випала честь закривати цьогорічний 49-й міжнародний кінофестиваль "Молодість".

В розмові пані Анна розповіла: з чого розпочинала свою кар'єру, якою є роль продюсера в створенні стрічки та як це створити картину, що здатна перемогти на одному з топових світових кінофестивалів та увійти до короткого списку European Film Academy.
Кар'єра
— Яким був початок вашої кар'єри?
— Продюсерською діяльністю займаюся майже 20 років. Працювала на телебаченні, створювала авторські проєкти, реаліті-шоу, брала участь в запусках телеканалів.

Пізніше доля завела у рекламний бізнес - я очолила фотопродакшн, який лише за декілька місяців увійшов у ТОП-3 найкращих.

Потім відбулися значні зміни в суспільно-політичному житті нашої країни, а я відчула потребу займатися кінематографом. Розпочала з волонтерської діяльності в кінематографічних колах. Отож, вже 6 років працюю виключно з фільмами.
Якою є роль продюсера в створенні стрічки?
— Хто такий продюсер? Це людина, яка ініціює процес створення фільму. Позиція продюсера дуже важлива, вона потребує безліч знань та навичок на всіх етапах виробництва: пошук ідеї, історії, режисера та команди, фінансування, напис сценарію, організацію зйомок, пост-продакшн.

Виробництво фільму – важка праця. Продюсеру необхідно вірно оцінити потенціал фільму, аудиторію, збалансувати меседжі для успіху фільму. Це завжди підтримка командної роботи.
Необхідно вірно оцінити потенціал фільму, аудиторію, збалансувати меседжі для успіху фільму.
Як спродюсувати стрічку, щоб вона виграла на американському фестивалі незалежного кіно "Sundance"?
— Це кропітка командна робота не лише режисера та продюсера - всієї команди. Важливо з самого початку роботи над фільмом: подавати його на різноманітні пітчинги, брати участь у маркетах чи європейських воркшопах. Завдяки цьому з'являється можливість представити картину людям, фестивальним відбірникам, які є впливовими у світі кіноіндустрії

Власне, саме так сталося з нашим проєктом. Ми пройшли безліч пітчингів, презентацій та воркшопів. Коли ти починаєш працювати у такому ритмі, маєш шанс потрапити на такі фестивалі як «Sundance».

Відбірники дивляться 5-10 % невідомих фільмів. Тобто тих, які не були представлені раніше на ринках, які не мають сейлз-агентів, тощо. Коли ти десь презентувався, твій проєкт присутній у інфополі – матимеш більше шансів отримати міжнародне визнання.

Під час участі у воркшопі DOK.Incubator ми отримали гарні знання про виробництво сучасного кіно - це було важливо для мене як продюсерки та для Ірини Цілик як режисерки. Спілкування з режисерами монтажу, продюсерами оскароносних фільмів того вартує!

На стадії монтажу, під час воркшопу, приїжджало багато фестивальних відбірників, вони мали свою сформовану думку про проєкт, тож цей крок також подарував нам можливість бути на «Sundance».
— Якими були особливості роботи над цієї стрічкою?
— Ми подавалися на пітчинг Держкіно. Для цього потрібно мати трітмент та синопсис, розуміння долі героїв, яких ти описуєш. Круто якщо в тебе вже є тизер, але не всі можуть на час пітчингу щось показати. Хоча важливо підтвердити свою розповідь чимось візуальним. При подачі до Держкіно в нас була заявлена інша команда.

Фінансування ще не було, саме тому я відправила на зйомку тизеру команду за власні кошти. Режисерка та оператори потрапили під обстріл саме в нашій майбутній родині фільму, але, ризикуючи життям, встигли зафільмувати це. Згодом цей епізод увійшов в фільм.

До другого туру пітчингу ми вже прийшли з іншою - основною командою, де відбулася презентація проєкту перед експертами. На цьому етапі нас підтримали - ми посіли друге місце і отримали фінансування.

Проте під час зйомок декілька разів відбувалося зміщення акцентів, які залежали від подій, що відбувалися з героями, змінювалися терміни виробництва фільму, збільшувалися витрати. Врешті-решт, стало зрозуміло, що коштів не вистачить.

Тому на «Leipzig Doc Market» ми представили проєкт та знайшли додаткове фінансування. Саме там ми познайомилися з майбутньою співпродюсеркою з Литви. Зрештою, нам надав підтримку Литовський Фільм фонд, а потім ще підтримав IDFA Bertha Fund.

Також зробили частину постпродакшну в Литві та, відповідно, отримали цікаву практику співпраці.

Вже 26 листопада розпочнеться всеукраїнський прокат нашого фільму, на який ми дуже чекаємо.
КадР ЗІ СТРІЧКИ
"ЗЕМЛЯ БЛАКИТНА
НІБИ АПЕЛЬСИН"
— Участь в Санденсі була б не можливою без фінансової допомоги литовських друзів?
— Поїхати на «Sundance» для нас було співмірною подією, наприклад з бюджетом половини документального фільму. Це велика сума, тому фінансова та організаційна допомога дуже необхідна.

В нашому випадку, «янголами» стали представники волонтерської організації з Нью-Йорку "Razom for Ukraine", які дуже нам допомогли з поїздкою на «Sundance» та до Нью-Йорку. До підтримки долучилися: шведський проєкт B2BDoc - до цього ми брали участь у багатьох їхніх воркшопах, "Настоящее время", Литовський Фільм Фонд. Ще чекаємо підтримку від Державного Агентства України з питань кіно.
Поїхати на «Sundance» для нас було співмірною подією, наприклад з бюджетом половини документального фільму.
Що відчуваєте після участі в фестивалі?
— Сприймаю це як найбільш видатну для себе подію на даний момент. Радію, що повезла у Штати команду та героїню фільму - всі могли відчути абсолютний кайф цього здобутку.

Раніше думала, що «Sundance» – щось дуже незвичайне, а виявилося, що там дуже демократично: ніяких химерних червоних доріжок та неформальна атмосфера. Багато вечірок, тематичних зібрань для продюсерів та режисерів — від цього нас наповнювало справжнє натхнення.

Звісно ж, для мене це був незабутній досвід та визнання у професійному колі. Тобто, ми вже увійшли в історію світового кінематографу (посміхається – Ред.)
Як виглядає кіно очима продюсера?
— Моє кіно це моя дитина, а команда – родина. Як дитині - ти бажаєш стрічці лише найкращого майбутнього, - тому цій роботі віддаю весь свій час та сили.
Моє кіно це моя дитина, а команда – родина. Як дитині - ти бажаєш стрічці лише найкращого майбутнього
КАДР ЗІ СТРІЧКИ
"ЗЕМЛЯ БЛАКИТНА
НІБИ АПЕЛЬСИН"
Український контекст
Оскільки, ми зустрілися з Вами в рамках кінофестивалю "Молодість", чи не могли би Ви поділитися своїми враженнями того, як організований фестиваль?
— Грандіозне шоу. Це перший міжнародний фестиваль, що проходить в Україні офлайн у період карантину.

Бачу, програма насичена – є, до прикладу, майстер-класи. Так склалося, що фільм-закриття був саме наш - ми дуже радіємо, що змогли особисто представити стрічку не тільки командою, а й разом з нашими героями, яких запросив фестиваль.
Яким є сучасний український продюсерський ринок?
— Різноманітний і я радію, бо з'являються продюсери із досвідом, вони впізнавані на європейському та американському ринку. Це суттєво підвищує кінематографічний рейтинг України. Подобається спостерігати, як складаються ринкові взаємини між продюсерами: люди переймають досвід, формується тісна взаємодія всередині спільноти.

Деякі продюсери починали свою діяльність з реклами, рекламних продакшнів. З часом з'явилась цікавість до кіно, у 2013-2014 роках. Є продюсери, які спілкуються між собою частіше, також існує Асоціація продюсерів України, її представники не просто виробляють свої фільми, але й долучаються до створення законопроектів, залучення медіа, поширюють європейську систему воркшопів.

Нині до мене вже звертаються за допомогою недосвідчені продюсери, питають, як зробити бюджет, написати маркетингову стратегію. Але! Потрібно пройти певний шлях, щоб стати професіоналом.
Потрібно пройти певний шлях, щоб стати професіоналом
Яким повинен бути український фільм, щоб отримати Оскар?
— Треба залучати публіцистів із гарними пресс-показами, кіноакадеміків, мати американського дистриб'ютора. При цьому є деякі складові без яких ти не можеш почати цей процес - важливо залучити багато коштів.

Звичайно, як продюсер я сприймаю з великою пошаною впливові кінонагороди. На даному етапі наш фільм опинився в короткому списку European Film Academy, де відібрали 13 фільмів.

Отримати Оскар прагне будь-який режисер чи продюсер. Така нагорода - поза часом, бо це важливий крок у визнанні держави в світі кіно.
Отримати Оскар прагне будь-який режисер чи продюсер. Така нагорода - поза часом.
Фото з Берлінале
Над матеріалом працювали
Єгор Брайлян
Інтерв'юер
Соломія Трачук
Редактор