Лана Ізбицька
Жителі міста
Знайомтеся: Лана працює на постпродакшн одного з найбільших телеканалів країни, а у вільний час фотографує. Утім, справжня її суперсила ‒ у веганстві та бережливому ставленні до всього живого.

Разом ми порушили тему, до якої невимушено повертаєшся знов і знов ‒ під час кожного сніданку, обіду та вечері. У жодному разі ми не пропагуємо (не)вживання тих чи інших продуктів, лише пропонуємо довідатися, як це ‒ бути веганом ‒ з перших уст.
З
#Веганство
#Світогляд
#Київ
#Подорожі
#Карантин
Про себе
Я взяла за правило отримувати задоволення від того, чим займаюся. Не вірю людям, які кажуть, що погана робота, здоров'я, стосунки чи залежності ‒ це вимушений захід, і вони не мають, куди від цього піти. Як на мене, усе, що ти отримуєш, ‒ це виключно твоя робота над собою.
У нашому світі стільки всього звабливого до пізнання, що іноді хочеться взятися чи не за все. Коли ми починаємо пізнавати свій внутрішній світ і розкривати себе для себе, то ззовні все теж починає розвиватися та приносити задоволення.
Якщо говорити про головне покликання, то я фотографка. Я знімаю здебільшого людей, звісно, під власним кутом. У процесі мені подобається експериментувати з образами та світловими ефектами. Це той випадок, коли звичайна фізика робить незвичайні речі.
Усе, що ти отримуєш, ‒ це виключно твоя робота над собою.
"Я веганка"
Я веганка вже близько сімох років, я завжди любила тварин та природу, була проти насильства та експлуатації живих істот у вигляді цирків та дельфінаріїв. Як і всі, у дитинстві я їла все, чим годували мене батьки, однак зараз у моєму раціоні відсутні продукти тваринного походження.

Ми живемо у ХХІ сторіччі, нам не потрібно вбивати, аби вижити. Ми перебуваємо на високому щаблі розвитку, але досі харчуємося за принципом первісних людей. Люди не замислюються, звідки їжа опиняється на тарілках, вони вважають, що тварини ‒ ресурс, але це не так.
Якщо ви вагаєтеся, що м'ясо та молочка ‒ це смерть і жорстоке ставлення, то раджу вам відвідати бійню та ферми й пересвідчитися, які кола пекла переживають живі істоти до появи у вашому шлунку. Для себе я остаточно вирішила, що мені не потрібно завдавати болю та забирати чиєсь життя, щоби поїсти.




Ми перебуваємо на високому щаблі розвитку, але досі харчуємося за принципом первісних людей.
Раціон
У Києві дуже багато веганських закладів, і кожен із них крутий. Зазвичай я обираю заклади з максимально натуральною їжею, без відчутної обробки та підсилення смаку.
Моє тіло – моя маленька домівка, завдяки ньому я можу досягати всього, чого хочу. Мені не потрібні важкість, хвороби, алергічні реакції, нездорова шкіра та інші речі, які не пов'язані з особистим комфортом.

Продукти харчування мають бути смачними й ароматними, забезпечувати організм необхідними речовинами. Окрім насичення, вони мають дарувати піднесення та легкість, які я досягаю за допомогою свіжих фруктів, овочів та зелені.


Моє тіло ‒ моя маленька домівка, завдяки ньому я можу досягти всього, чого хочу.
Світогляд
Моє життя складається з двох періодів. До веганства та після нього. Я ще називаю це таким чином: життя в невігластві та без нього. Веганство навчило мене відповідального ставлення до всієї енергії. Від великого всесвіту до екології, тварин і самої себе. Ти починаєш бачити більше краси, цінуєш життя ‒ не лише своє, а й інших, стаєш чутливим до природи.


Раніше, як і в більшості містян, мої дії були спрямовані на саморуйнування. Утім, із веганством я для себе відкрила, що навіть посеред великого міста можна розуміти природу, пізнавати навколишній і внутрішній світи, дізнаватися, хто я така, яка моя ціль. Не обов'язково їхати в гори, щоб усамітнитися та пізнати велике, ти можеш зробити це навіть удома.

Нам дуже пощастило, що ми живемо саме тут і саме зараз. Ми ‒ це наразі єдине ‒ відоме нам ‒ розвинене цивілізоване життя. Ми живемо на найбільш вдалій планеті, принаймні в нашій Сонячній системі. Ми маємо ідеальне розташування, температуру та планети-сусідів, які своїм гравітаційним полем рятують нас від небезпечних космічних тіл, а також сильне магнітне поле, яке не дає сонячному вітру вбити наші атмосферу та життя. Але хто це цінує?


Не обов'язково їхати в гори, щоб усамітнитись та пізнати велике, ти можеш зробити це навіть удома.
Право на життя
Кожна жива істота на землі має однакове право на існування, адже всі ми земляни. Своєю чергою, вегани ‒ це голос тварин, і наша мета ‒ допомагати слабшим, які не можуть відстоювати свої права. Веганство ‒ це не тільки про харчування, це ціла філософія, яка полягає у відмові від жорстокості у всіх сферах життя.
Інший момент: зараз модно бути веганом, однак ті, хто йдуть за модою, а не за власним покликом, як хвиля: зникнуть так само швидко, як і з'явилися. Власне, ті, що знову починають їсти трупи тварин, ніколи й не були веганами. Найімовірніше, вони просто наслідували моду.
Багато людей не хоче відмовлятися від м'яса, аргументуючи це традиціями та історією. Якщо вже посилатися на історію, то згадаймо також часи, коли люди їли один одного, що зараз вважається абсолютною дикістю та карається законом. Я вірю, що колись люди будуть дивитися на цю сторінку в історії, коли вони їли тварин, із соромом, так само як зараз їм соромно за канібалізм, рабство й Голокост.
Кожна жива істота на землі має однакове право на існування, адже всі ми земляни.
Переконання

Тим часом багато людей навіть не замислюються про те, що до появи на тарілці їхня їжа жила, дихала, думала, відчувала та кричала. Для когось шматок м'яса ‒ це просто їжа, а для когось ‒ власні життя.
Може здатися, що поодинці всі ми не приносимо користь. Насправді, коли ми думаємо, що нічого не можемо змінити, ми надто помиляємося. Наприклад, майже всі вегани та вегетаріанці, які мене оточують, ‒ це моя заслуга. Як бачите, кожне рішення людини може впливати на систему.
Я жодну людину не схиляю до веганства силоміць, однак активно розповідаю про всі аспекти м'ясоїдства на своїх сторінках у соцмережах. Хоча часом мені здається, що розмова з тими, хто їсть м'ясо, ‒ це боротьба з вітряками.
Для когось шматок м'яса ‒ це просто їжа, а для когось ‒ власні життя.
Лицемірство
Суспільство вважає китайців, які їдять собак, жорстокими шкуродерами. Водночас протягом одного дня убивають близько 150 млн тварин для харчування.
Коли ви кажете, що любите тварин, то чому ви вживаєте їх у їжу? Хіба це любов? Можливо, ви любите лише домашніх тварин? Усі звикли до спесишизму (видова дискримінація – ред.) і вважають це нормою, однак будь-яка дискримінація є ознакою відсталості людини.
Продукти тваринного походження можна знайти всюди: в автомобільних шинах, плівці камери, засобах особистої гігієни, одязі, меблях та навіть алкоголі. Насправді ж, у сучасному світі ми можемо обійтися без жорстокості, використовуючи численні альтернативи: веганські сири, ковбаси, сосиски, молоко, ікру та морепродукти – достатньо лише відкрити себе для цього. Такий великий асортимент виготовляється не для того, щоби повторювати тваринну продукцію, як багато хто вважає, а щоби полегшити перехід на рослинне харчування.
Будь-яка дискримінація є ознакою відсталості людини.
Київ
Я люблю Київ за те, що він такий різний. Кожен знайде в цьому великому місті маленьку частинку себе. Моя маленька частинка ‒ це Голосіївський ліс.
Також обожнюю Поділ, люблю по ньому гуляти, звертаючи ‒ без Google карти ‒ на незнайомі вулиці. Для мене Поділ ‒ це прекрасна історична місцевість з неочікуваними відкриттями.
Багато хто жаліється на швидкий темп, яким живе місто, але на мене він не впливає, оскільки я живу у власному ритмі, напрочуд для мене комфортному.
Кожен знайде в цьому великому місті маленьку частинку себе.
Подорожі
Подорожі відкривають нові кордони нашої планети та нас самих. Вони допомагають переосмислити власні проблеми, дізнатися нове про звичні речі, дарують нове дихання та надихають на відкриття й невпинне самовдосконалення.
Позаяк я дуже люблю готичну архітектуру, мої улюблені місця ‒ це затишні історичні частини Європи. До того ж я обожнюю природу. Байдуже, у якій частині світу: ліси, моря та гори ‒ це моє велике натхнення та гармонія.
Подорожі відкривають нові кордони нашої планети та нас самих. Вони допомагають переосмислити власні проблеми, дізнатися нове про звичні речі.
Карантин
Через те, що я інтроверт, карантин не надто вплинув на мій темп та спосіб життя. Узагалі, мені надзвичайно цікаво перебувати сам на сам: часом це більш пізнавально, ніж спілкування з іншими. Як на мене, усередині нас завжди є все те, що нам необхідно.
Я вважаю, що карантин ‒ це ідеальний час для пізнання й розвитку себе та свого здоров'я. До нього треба ставитися відповідальніше, ніж це робить більшість людей, які, незважаючи на правила, усе одно контактують з оточенням без великої необхідності.
Оскільки моя основна робота ‒ на телебаченні ‒ являє собою дуже великий інформаційний потік, який може засмічувати мою увагу, я навчилася фільтрувати. Це стосується не лише інформації, а й спілкування. Інші можуть бути для нас партнерами та друзями в пізнанні цього світу та нас самих, але в жодному разі не засобом та залежністю.
Як на мене, усередині нас завжди є все те, що нам необхідно.
Над матеріалом працювали
Ярослав Карпенко
Автор ідеї
Яна Сичова
Редактор
Лана Ізбицька
Текcт/Фото