Протести в Білорусі
ПОДІЇ В РЕГІОНІ
Про матеріал
Не змогли залишитись осторонь і зібрали для вас коментарі фахових експертів стосовно протестів в Білорусі. Серед опитаних нами: директор Інститут світової політики Євген Магда (Київ), аналітик Білоруського центру стратегічних досліджень Катерина Шматіна (Мінськ) та заступник головного редактора російської служби "Радіо cвобода" Ярослав Шимов (Прага). Сподіваємось різноманість представлених поглядів дозволить вам зробити власні неупереджені висновки, щодо бурхливих та емоційних подій в сусідній країні.
Коментарі експертів
Євген Магда
Директор Інситуту світової політики (Київ)
Вибори. Варто враховувати той момент, що вибори пройшли за нормами білоруського законодавства. Білоруська опозиція, з незрозумілих мені причин, не протестувала проти цих норм. Так само, як і проти того, що відсоток членів опозиційних партій в виборчих комісіях менший за один відсоток. Тобто навіть не на рівні статистичної похибки. Як і не змогли виступити проти того, що виборці можуть голосувати достоково, що в свою чергу зменшує контроль над ними. Я вже мовчу про те, що в країні заборонено проводити не санкціоновані соціологічні дослідження. Виходить, що тамтешні представники опозиції не бачили в цьому такої великої загрози раніше.

Альтернатива. Як на мене Лукашенку сьогодні немає альтернативи. На жаль, пані Тихоновська не витримала тягара кандидата в президенти. Візьмімо до уваги хоча б той факт, що будучи кандидатом у президенти, вона просто зникла з інформаційного простору. Адже в ніч з неділі на понеділок в країні її вже не було. Я б назвав Тихоновську кандидатом за сімейними обставинами, яка зіграла роль технологічного кандидата. Разом з тим, її роль мають оцінювати самі білоруси.

Емпатія. За зрозумілих причин, ми відчуваємо емпатію до того, що відбувається в Білорусі. Власне події, які там відбуваються нагадують нам Майдан. При цьому дуже небезпечно проводити прямі паралелі між Україною і Білоруссю. Це як кисле і тепле - абсолютно різні речі. Врешті-решт це протест без лідерів, в той час, як хтось має взяти відповідальність за майбутнє Білорусі, вести діалог з тим самим Лукашенком. В Україні і помаранчева революція, і революція гідності базувалися на змінах в естеблішменті. Жодних подібних в Білорусі, я не побачив. Всі ці роки Лукашенко вибудовував коло особистої відданості.

Лукашенко. У Білорусії кажуть, що "в нас нема колишнього". Це не дивно тому, що Лукашенко обіймає посаду президента найдовше на всьому пострадянському просторі. Думаю, він настільки вже зжився з своєю владою, що не уявляє без неї життя. Наскільки я розумію Лукашенко і люди в його істеблішменті просто не бачать свого майбутнього без влади. Власне, саме тому білоруські силовики діють настільки воєвничо. Фактично, він заручник не дуже хорошої освіти, і заручник статуса президента, мабуть, з найбільшими в Європі повноваженнями.

Російський фактор. Цілком очевидно, що з того, що зараз відбувається в Білорусії, Росія намагається зняти політичні вершки. Я маю на увазі, що Росії цікавий насамперед слабкий Лукашенко, який піддається тиску, який відчуває, що він зобов'язаний за те, що йому допомогли.

В мене є занепокоєння, що за певних обставин Росія буде цілком готова повторити "український сценарій". Водночас
більшість населення Білорусі не відчувають себе ворогами Росії. Звісно, там є люди, які так вважають, але у відстоковому співвідношенні їх приблизно стільки ж, як було в Україні до Революції гідності і анексії Криму. Саме тому в Білорусі найпопулярніше телебачення - це НТВ, а найпопулярніша газета - "Комсомольска правда в Білорусі".


Захід. Треба відзначити, що в першій половині цього року відносини Білорусі з США та ЄС певною мірою потепліли. З однієї сторони ми бачимо призначення білоруського посла в США, з іншої - до Білорусі зайшла американська нафта, ЄС лібералізував візовий режим. Однак це аж ніяк не гарантує, що і надалі ми будемо спостерігати помітний розвиток в стосунках Білорусі з Заходом. Скоріше це такий «ріал політик» з обох сторін. При цьому, якщо Лукашенко збереже свою посаду, а я впевнений, що так і буде, то він буде змушений маневрувати між Заходом і Росією ще активніше, ніж зараз. Адже якщо він буде і далі сидіти лише на російській допомозі то його очікуватиме швидкий політичний фінал, і він це чудово розуміє.

Обмін. Ситуація з ЧВК Вагнера виглядає домашньою заготовкою Лукашенка. Завдяки їй він привернув увагу до можливого російського впливу на президентські вибори, проте на тлі протестів у Білорусі передав вагнерівців РФ. Як на мене, цим кроком Лукашенко нівелював і статус гібридного союзника України, і довіру до нього, яка була у офіційного Києва. Цей вибір складно назвати далекоглядним.
Катерина Шматіна
Аналітик Білоруського центру стратегічних досліджень (Мінськ)
Білорусь. Консолідація суспільства є безпрецедентною. Білоруси мають гідність і є нацією - це є також своєрідною відповіддю Заходу, де часто говорили, що білоруси не протестують і задоволені білоруським режимом, і, що білоруси смирні та пасивні.

Захід. Зараз вже зрозуміло, що нормалізація відносин не можлива і буде перервана, і, якщо в останні кілька років МЗС та офіційний Мінськ розвивали відносини з ЄС та США - тепер все відкинеться. Відкритим питанням є те, що лідери ЄС та США зможуть/бажають зробити, крім символічних слів підтримки чи санкцій - які були запроваджені в попередні роки та не були ефективними.

Зараз ми чекаємо і сподіваємось на міжнародну підтримку. Білоруська діаспора докладає зусиль для залучення міжнародної уваги до Білорусі.

Росія. Офіційне вітання від Путіна - визнання виборів. Росія чекатиме найвигіднішої для себе можливості: якщо Лукашенко залишиться і зв'язки із Заходом будуть припинені, Білорусь буде економічно залежати від Росії, розраховувати на фінасову підтримку режиму.

Польща. Польські політики одними з перших закликали не визнавати вибори та провести позачергову нараду щодо Білорусі. В свою чергу заяви Лукашенка щодо Зеленського є досить нейтральними. Він не сприймає Україну, як ворога - скоріше як потенційного союзника в опозиції до Росії. Я не думаю, що з цими внутрішніми протестами ставлення до України змінилося.

Прогнози.
В такій безпрецедентній для новітньої історії Білорусі ситуації важко щось передбачити. Очевидним є одне - це протести та рішучість людей на барикадах, і другий момент, що вже є кров і смерть. Зараз режим Лукашенка перебуває у стані виживання, переконана, що він буде застосовувати свою силу до кінця. Так, в опозиції немає лідера. На протестах 2006, 2010 років, вони були, але не призвели до перемоги. За наявних умов будь-який опозиційний лідер в Білорусі автоматично стає камікадзе, безпеку якого неможливо забезпечити.
Ярослав Шимов
Заступник головного редактора російської служби "Радіо Свобода" (Прага)
Білорусь. Для Беларуси происходящее означает, что, судя по всему, большая часть общества – или по крайней мере большинство политически активной части общества – окончательно разочаровалась в Александре Лукашенко и более не считает его легитимным президентом страны.

Росія. Для России это, как ни странно, шанс взять Беларусь под более плотный контроль. Лукашенко уже давно является для Кремля крайне неудобным союзником, протестующие же, равно как и основные конкуренты Лукашенко на недавних выборах, не представляют традиционно антироссийски настроенную националистическую оппозицию, они выступают скорее против Лукашенко, чем против Москвы. Мне кажется, люди типа Виктора Бабарико или Валерия Цепкало, если представить кого-то из них на посту лидера Беларуси, были бы для России более удобными партнерами, чем Лукашенко. Иное дело, что в России тоже авторитарный режим, и возможное падение диктатора в соседней и столь родственной стране может произвести на российское общество эффект, который Владимиру Путину совсем не понравится.

Європа. Для Европы белорусские события – напоминание о том, что у нее, Европы, все-таки есть определенные ценности, на которых она основана, и иногда, особенно когда эти ценности столь грубо попираются у самого порога ЕС, об этом стоит вспомнить и против этого стоит протестовать. Евросоюз в последние годы ведет совсем уж до неприличия прагматичную политику в отношении ряда авторитарных режимов типа китайского или, с оговорками, российского. У Брюсселя благодаря Беларуси есть шанс вспомнить, что вообще-то это объединение создавалось не только для совместного роста ВВП.

Україна. Для Украины белорусские события – с одной стороны, возможность предаться воспоминаниям о собственном недавнем майданном прошлом (хотя протесты в Беларуси многим отличаются от обоих Майданов), с другой – повод для пока еще легкой тревоги, которая может быть связана с перспективой упрочения российского влияния в Беларуси, если Лукашенко падет – сейчас или в течение своего явно нелегитимного шестого срока. Думаю, значительная часть украинцев сочувствует сейчас белорусам, но в то же время это сочувствие, исходя из интересов самой Украины, не может не быть несколько «с оглядкой». Хотя хорошие отношения с Украиной, я уверен, будет поддерживать любой белорусский президент.

Прогнози. Очень сложно прогнозировать, к чему приведет эта волна протестов и как долго она продлится. Но в любом случае режим Лукашенко теперь опирается исключительно на грубую силу. Это фаза заката. Внешнеполитически действующий президент Беларуси себя дискредитировал и изолировал: он теперь неприемлем для Запада и не очень-то нужен России. Единственный, несколько экзотический политический ход, который остался у него в запасе – это максимальная опора на Китай (Минск в последние годы на фоне напряженных отношений с Москвой сильно сблизился с Пекином). Но Китай далеко, и вряд ли его руководство настолько сильно заинтересовано в авторитарном лидере небольшой страны в Восточной Европе, чтобы при случае не сдать его за приемлемую цену.
Ключові тези
Євген Магда
Директор Інституту світової політики
«Лукашенко і люди в його істеблішменті просто не бачать свого майбутнього без влади. Саме тому білоруські силовики діють настільки підкреслено воєвничо».
Катерина Шматіна
Аналітик Білоруського центру стратегічних досліджень
«Зараз режим Лукашенка перебуває у стані виживання, переконана, що він буде застосовувати свою силу до кінця. Так, в опозиції немає лідера. На протестах 2006, 2010 років, вони були, але не призвели до перемоги. За наявних умов будь-який опозиційний лідер в Білорусі автоматично стає камікадзе, безпеку якого неможливо забезпечити.».
Ярослав Шимов
Заступник головного редактора російської служби "Радіо Свобода"
«Режим Лукашенко теперь опирается исключительно на грубую силу. Это фаза заката. Внешнеполитически действующий президент Беларуси себя дискредитировал и изолировал: он теперь неприемлем для Запада и не очень-то нужен России».
Над матеріалом працювали
Ярослав Карпенко
Кореспондент
Єгор Брайлян
Кореспондент
Юлія Загурська
Редактор